Креативна, талановита, відверта та щира… Її голос зачаровує, її пісні проникають глибоко в душу та серце, її музика несе в собі могутню силу, таку, яка «руйнує стіни» та вивільняє тебе з рутини і ти поринаєш у космічний світ мелодій, які надихають , від яких хочеться творити та мріяти. Нині гурт ONUKA відвідали Чернівці , а завтра їдуть вже в інше місто. Як створилася назва гурту? Які враження від міста ? Що надихає на творчість та на створення нових ідей? Який музичний інструмент намагається повністю освоїти ONUKA? Про це та багато іншого дізнавалася команда медіа-порталу Geometria у Наталії Жижченко ( вона ж солістка гурту ONUKA).

Розкажіть будь ласка, як створилася така креативна назва вашого гурту, чому саме ONUKA?

-ONUKA , це присвята моєму дідусеві, якого звали Олександр Микитович Шльончик, він майстер народних українських інструментів з Чернігівщини, на жаль, його вже немає серед нас, він був досить відомий за життя, він мене навчив грати на сопілці і взагалі такий провідник мого життя із дитинства, і в нас з ним була така любов, ну справжня, та напевне любов, про яку кажуть в Біблії, яка все прощає, яка нічого не забуває, яка проходить крізь роки, і він і зараз зі мною, я точно це знаю і мені хотілося б , щоб він був поряд, саме тому напевно така назва, це такий своєрідний оберіг позаду на екрані. В іншу чергу також мені подобається, як звучить ця назва, що її можна спрощувати, трансформувати за допомогою зміни наголосу, це ONÚKA ÓNUKA ONUKÁ , і трансформується і по різному читається, і транслітерація звучить добре і мені здається, що завжди в назві є частина успіху будь чого, закладу, проекту артиста і, наприклад, моє ім`я, Наташа Жижченко, мене ніколи не влаштовувало і зараз , ну я, просто я не можу його терпіти, але змінювати не збираюсь, але ONUKA , це звучить класно і напевно якась така енергія, тобто альтер его , яке протилежне Наташі Жижченко, ну що Наташа, що Жижченко, це ну реально якесь клеймо таке.

Коли Ви вперше усвідомили, що музика – це справа Вашого життя?

-Ну я і зараз цього не усвідомила, тому що я завжди в собі сумніваюсь, як кожен артист або митець. Є така думка, що справжні митці в собі сумніваються до кінця життя і навіть після нього, і я це точно відчуваю і не вважаю себе справжнім звісно митцем. До першого поганого коментаря це закінчується, якійсь такий ейфористичний дух успіху і ти розумієш, що ти просто напевно не тим займаєшся , тобто я не можу сказати, що це впевнено справа мого життя , наприклад в мене немає освіти музичної.

Скажіть, як Ви проводите свій вільний час? Чи є Ви прихильницею активного відпочинку?

-Я проводжу свій вільний час з собакою своєю і це моя пристрасть, я дуже люблю собак і безхатніх, і хатніх, і свою собаку, і це така віддушина, ну це антистрес і те , куди і до кого я завжди хочу повернутися і чого мені завжди не вистачає, це той момент, коли ти обіймаєш щось і тобі фізично стає хороше.

Скажіть що або хто надихає Вас на творчість та на створення нових ідей?

-Надихають споглядання. Російською мовою таке слово «созерцание», мені подобається, що воно значить, тому що споглядання – це як вуаліризм , а «созерцание» - це саме споглядання і переживання, мені здається так водночас, і це скоріше споглядання такого буденного життя , буденного ритму , коли в буденності ти можеш знайти красу некрасивості, ну я не знаю як можна ще так пояснити, ну це гіперреалізм напевно, і от цей гіперреалізм, коли крізь оцю буденність проглядають інколи такі , ну типу, як паростки доброти, це завжди надихає на якусь таку надію, що все ж таки ми врятовані.

Всім відомо , що Ви граєте на багатьох музичних інструментах і минулого року в одному із інтерв’ю Ви розповіли, що освоюєте такий інструмент, як Терменво́кс. Розкажіть , що це таке і власне чи вдалося Вам повністю його освоїти?

-Цей інструмент часто плутають із синтезатором, але синтезатором його не можна назвати, тому що синтезатор це те, що синтезує звук, а це електромузичний інструмент, який був придуманий , винайдений в 1919 році Левом Терменом, це російський радянський вчений, геній свого часу, який був просто занедбаний, в якого була просто нереальна доля, який винайшов вокодер перший, багато хто знає, що таке вокодер, тобто перші сигналізації. Це вчений , в якого розум був там років на 300 напевно вперед, ніж своя реальність, який свого часу той самий Терменвокс презентував Леніну. Вчений , в якого були численні в 30х роках гастролі штатами, який просто випередив свій час, я не можу навіть сказати на скільки років. Він сам освоював цей інструмент і в ньому сенс в тому, що ліва рука відповідає за гучність звуку, а права – за висотність і виходить, що електромагнітні коливання замикаються і видобувається звук , який схожий на щось між оперним вокалом і скрипковим тоном. Цей звук дуже часто використовували в 80х 70х роках в «horror» фільмах Голлівуду, такі типу звуки «хоррору» .

Мало хто грає на цьому інструменті професійно, але серед таких відомих це Лідія Кавіна, яка відома в світі, вона племінниця Льва Термена, і вона була його такою ученицею, разом з якою вони покращували та вдосконалювали Терменвокс, і в результаті це настільки володіння інструментом, і я не можу навіть уявити, що хтось може до того щабля доторкнутись, тому що це ідеальне взагалі володіння, видобування звуків з реальності, це настільки музично і коли вона грає Каміля Сен - Санса (Шарль Каміль Сен-Санс - французький композитор, органіст і піаніст, музичний критик і суспільний діяч) здається, що це саме той твір , який написаний саме для Терменвоксу, і якщо б Каміль почув би цей твір саме в цьому виконанні, я думаю , що він би просто «офігів», ну не можна по іншому сказати і я раджу Вам знайти і побачити наскільки це музично, наскільки це голосом або скрипкою звучить, це просто передати неможливо, це можливо тільки побачити як це виглядає, причому це настільки космічно. Ну і звісно Лев закінчив своє життя на «Соловках» , як і всі вчені, могутні велетні свого часу і помер у році 1993 , покинутий , один, навіть не в кімнаті в комуналці, а на якомусь клаптику, ну тобто це настільки трагічне життя, по ньому знімати би фільми. Я раджу всім поцікавитися долею цього вченого, ну це той розум, який все ж таки вибухнув, це так не розповісти, це треба побачити, почути і доторкнутися хоча би , і я рада, що в мене вдома є Терменвокс, до речі єдиний Терменвокс в світі, тобто тільки один інструмент, який офіційно випускається саме за патентом цього вченого, тобто немає ніяких інших там інструментів, які зробили ще інші вчені, це єдиний інструмент, який офіційно випускається, його можна придбати . Зараз це мистецтво існує, продовжує існувати в Україні, на жаль немає курсів і немає викладачів. Я би із задоволенням знайшла якогось викладача, який би мені допоміг на моєму рівні, але зараз є тільки такий метод емпіричних досліджень вдома, на які немає часу.

Поділіться Вашими враженнями від нашого міста і від нашої публіки.

-Чесно, ми були в Чернівцях десь напевно три рази і двічі це був дощ, я це точно пам’ятаю, а одного разу це був час, коли можна було ще побачити «Хогвартс» і ми всі там були, це дійсно враження, це класно, але ми бачили от «Хогвартс» і майданчик, майданчик , майданчик і більше нічого, а сьогодні якийсь такий час, коли ми вперше побачили саме засніжені Чернівці, я дуже люблю сніг , це моя така слабкість , пристрасть і взагалі величезна любов і будь яке місто мене може підкупити саме снігом, але коли ще на гілках лежать такі шари снігу це взагалі для мене… ну я дуже люблю Новий Рік та Різдво і завжди чекаю , ну як собака напевно своя, снігових якихось цих веселощів. І ми поки їздили від театру до готелю і назад і були і в кав´ярні , це як така суміш Одеси і Львову , Чернігова в такій найкращій «вижимці» з усіх і я дуже хочу, щоб ми з моїм чоловіком в січні приїхали, тому що він жодного разу не був в Чернівцях, просто погуляти тут з собакою, побути тут. І тут настільки затишно, мені здається, що це якась така інша реальність і тут настільки спокійно і здається, що тут не відбувається нічого, що ми бачимо в телевізорі, просто приїжджаємо і живемо життям, про яке ми мріяли, але завтра ми вже будемо в іншому місті.

І наостанок дайте декілька порад, як долати всі труднощі на шляху до своєї мрії?

-Ну такі поради – «Не зупинятися» , «Працювати», всі вони дуже стандартні , але всі вони правдиві. Складно придумати нову пораду. Є така притча : «Було три чоловіки і Бог їм дав талант, один його продав , другий програв, а третій зарив і Бог наказав тільки того, який зарив». Ну і можна зробити висновки, що без праці талант згасає, як полум’я свічки. І ну звісно поради «Не зупинятися», це все класно звучить, але в реальності це все досить важко. Якщо від мене порада, то треба ще слухати свої знаки , які трапляються на шляху і довіряти інтуїції, якщо вона є, а якщо немає , то знайти друга, в якого ця інтуїція є і довіритися йому, тому що мені здається, що такі маячки мають бути і вони все ж таки трапляються. Мені дуже повезло, тому що в мене дуже розвинута інтуїція з самого дитинства, я їй довіряю і вона для мене така провідна зірка.

Журналіст : Наталія Олійник

Теги: Концерт, геометрія чернівці, онука интервью, онука

Geometria Черновцы 
04 декабря 2018